​Північна Корона (лат. Corona Borealis, CrB) — невелике, але дуже красиве сузір’я північної півкулі. Межує із сузір’ями Геркулеса, Змії та Волопаса.
​Головні зорі сузір’я утворюють напівкруглий вінець.


​Історія та міфологія назви
​Сузір’я дуже давнє, згадувалося ще у IV ст. до н. е. Евдоксом Кнідським. Спочатку воно мало назву просто Корона або Вінець.
​У грецькій міфології назва сузір’я Північна Корона пов’язана з легендою про Тесея, який прибув на острів Крит, щоб перемогти Мінотавра, який ховався в лабіринті. Щоб довести царю Криту Міносу своє божественне походження, Тесей за допомогою Посейдона дістав кинутий Міносом перстень із дна моря, а дружина морського царя Амфітріта одягла на голову героя «золотий вінець». У боротьбі з Мінотавром Тесею допомагала донька Міноса — Аріадна, яка потай передала йому меч і клубок ниток, за якими Тесей вибрався з лабіринту після перемоги над чудовиськом. На знак вдячності Тесей подарував Аріадні свій золотий вінець; пізніше Аріадна на своєму весіллі з богом Діонісом несла його на голові як «золоту корону».
​Араби називали цю групу зір «аль-Факка» («розірване»), вбачаючи в ній незамкнене кільце.

Найяскравіша ґалактика — NGC 5958 (+12,7ᵐ). Кутові розміри невеликі (1,0′ × 1,0′), і за невеликого збільшення вона схожа на «розмиту» зорю.
​NGC 6137 — еліптична ґалактика, що має видимий блиск 12,8ᵐ та видимі розміри 1,9′ × 1,2′.
​Ґалактики NGC 6086 та NGC 6085 мають блиск 12,9ᵐ і 13,5ᵐ (розміри 1,7′ × 1,2′ та 1,5′ × 1,2′ відповідно).
​NGC 6109 — ґалактика з блиском 13,0ᵐ та видимими розмірами 1,0′ × 1,0′.
​Решта ґалактик мають блиск близько 14-ї зоряної величини та тьмяніше.
​У Короні розташоване відоме скупчення Abell 2065 — концентроване скупчення ґалактик на відстані близько 1 млрд світлових років від нас. Воно містить не менше ніж 400 ґалактик. Розділити його можна лише у найбільші аматорські телескопи.