Дельфиін (лат. Delphinus, скорочено Del) — невелике літнє сузір’я північної півкулі.
За формою сузір’я нагадує ромб: має 4 яскраві (4-ї зіркової величини) зірки. П’ята зірка віддалена на деяку відстань від ромба, має такий же блиск, як би хвостом Дельфіна. Його оточують сузір’я Пегаса, Малого Коня, Водолія, Орла, Стріли і Лисички.
Видимих неозброєним оком зірок у ньому близько 30. Площа сузір’я дорівнює 189 квадратним градусам, це 69 місце сучасних сузір’їв.
Історія та міфи
Вперше про сузір’я згадується у творах астронома Євдокса Кнідського у IV столітті до н.е.
Найпоширеніший — дельфін, який допоміг Посейдону схилити нереїду Амфітриту до заміжжя.
Границы созвездия в Stellarium
У глибинах безкрайнього моря жив володар морів бог Посейдон.
Серед багатьох божеств, що оточували Посейдона, був і морський віщун Нерей, який знав і розгадував найпотаємніші таємниці майбутнього про богів і смертних.
І було у Нерея п’ятдесят дочок, одна красивіша за іншу, жвавих і пустотливих. Взявшись за руки, вони любили виходити з морських глибин і водити хороводи на зелених луках острова Наксос. Стихали вітер і морські хвилі, наче зачаровані їх ніжними піснями. З морських глибин виходив і бог морів Посейдон зі своїм тризубцем. Він слухав прекрасні пісні нереїд, захоплювався їхньою молодістю і красою. Найкрасивіша і найшвидша з них Амфітрита полонила його серце, і він вирішив відвезти до себе в палац – глибоко в морські прірви, щоб вона стала його дружиною. Хитра Амфітрита вгадала по очах Посейдона його намір і, як метелик, пурхнула над луками і зникла з очей Посейдона. Довго бігла вона і нарешті досягла західного краю Землі, де Атлас підтримував на плечах небесне склепіння. Розповіла вона Атласу, що її переслідує бог Посейдон, і попросила сховати її від нього. Атлас сховав її у глибинах океану.
Довго шукав Посейдон Амфітриту, заглядав у найтемніші куточки їхніх глибин, але марно, ніде не знайшов він прекрасної Амфітрити. Засмутився Посейдон, ні в чому не міг знайти втіхи. Але якось приплив до нього дельфін і сказав, де ховається Амфітріта. Негайно помчав на своїй золотій колісниці Посейдон, знайшов Амфітриту в океанських глибинах і відвіз до палацу. Щасливо зажила з чоловіком Амфітріта в підводному палаці, оточена божествами, які виконували її бажання.
За цю послугу він підніс Дельфіна на небо і залишив там сяяти вже як сузір’я Дельфіна.
Интересные дипскай объекты
NGC 6905
У цьому сузір’ї, аматору астрономії з невеликим телескопом, буде цікаво чотири об’єкти: два кульові скупчення та дві планетарні туманності.
Кульове скупчення NGC 6934 (Caldwell 47) зоряна величина +8,9m. Видимі розміри 7,1′ × 7,1′ , розташоване від нас на відстані близько 52 тис. св. років або прибл. 16 тис. пк. Скупчення можна побачити навіть у біноклі. Кількість зірок у ньому приблизно 250 тис., маса 2.95×105M☉
Кульове скупчення NGC 7006 (Caldwell 42). Видимі розміри NGC 7006 3,6′ × 3,6′ , яскравість +10,6m . маса 3.03×105M☉
Набагато слабше за попереднє, потрібен телескоп. Знаходиться від нас на відстані близько 137 тис. світлових років або 42 Кпс. У ньому також знаходиться прибл. 250 тис зірок.
Планетарна туманність NGC 6905-Blue Flash Nebula(«Блакитний Спалах»). Має яскравість +10,9m. Невелика, але доволі яскрава. Розміри туманності: 1,2′ × 1,2′ . Розташована від нас на відстані 7,5 тис.св. років. Округла, дещо витягнута пляма в оточенні трьох зір фону. Планетарна туманність NGC 6891 -яскравість +10,5m. Маленька, видимі розміри всього 0,33′ × 0,3′ , увіддалена від нас на 7,2 тис.св. років.
Цікавий факт
Назви двох найяскравіших зір сузір’я — Суалокін і Ротанев — прочитані навпаки («Ніколаус Венатор»), є латинізованими формами імені та прізвища Нікколо Каччаторе (італ. cacciatore = лат. venator = укр. мисливець), асистента астронома Джузеппе Піацці, який включив їх у 1814 році до свого каталогу.
14 серпня 2013 року в сузір’ї спалахнула Нова Дельфіна 2013 http://astrodes.com/?p=1692 , ставши на певний час доступною для спостережень неозброєним оком.