Метеорні потоки – це групи метеороїдів, які зазвичай походять із частинок пилу, викинутих кометами. Ці дрібні частинки пилу розподілені вздовж орбіти батьківської комети, зосереджені поблизу ядра комети з меншою кількістю частинок далі від ядра. Кожного разу, коли Земля проходить через такий потік частинок пилу (тобто метеорний рій), ми бачимо так званий метеорний потік.
На відео, що нижче, змодельований процес (у прискореному часі) , коли Земля проходить шлейф міріадів частинок пилу щорічного метеорного потоку.

Під час спостережень метеорних потоків нам здається, що метеори вилітають із однієї точки на небі – радіанта (думкова точка, з якої вилітають метеори) метеорного потоку. Це пояснюється подібним походженням і щодо близьким розташуванням космічного пилу в космічному просторі, що є джерелом метеорних потоків.
Метеорні потоки, як правило, називають за латинськими іменами сузір’їв, в яких розташовані їхні радіанти  під час піку їхньої інтенсивності. Наприклад, Персеїди від сузір’я Персея, Гемініди – сузір’я Близнюків тощо. Якщо в сузір’ї розташовано кілька радіантів, то потоки називають по найближчій яскравій зірці або по сторонах світу, наприклад Ета-Акваріди та Південні Дельта Акваріди; Південні та Північні Тауриди.
Особливий інтерес для динаміки Сонячної системи становить асоціація батьківського (джерельного) тіла з певним метеорним потоком. У наступній таблиці перераховані відомі метеорні потоки зі значною активністю в хронологічному порядку пікової активності.

Великі метеорні потоки I клас (посилання на потоки клікабельні)

Пояснення таблиці
Потік : найменування потоку з унікальним трибуквеним кодом.
Активність Період активності: дати, коли потік енергійний і спостерігач може очікувати активності від цього джерела. Порядковий номер місяця на рік позначений римською цифрою.
Пік: дата, на яку очікується максимальна активність.
S.L.: еквівалентна сонячна довгота дати максимальної активності. Сонячна довгота вимірюється в градусах (0-359), де 0 припадає на точний момент весняного рівнодення, 90 – на літнє сонцестояння, 180 – на осіннє рівнодення, а 270 – на зимове сонцестояння. Вчені використовують це вимірювання часу, оскільки воно не залежить від календаря та його високосних років.
Радіант: область у небі, звідки здається, з’являються метеори. Це положення вказано в прямому сходженні (R.A.) і схиленні (Dec.). Радіант має бути над горизонтом, щоб спостерігати активність певного потіку.
Швидкість: швидкість, з якою метеори вдаряються в атмосферу Землі. Швидкість залежить від кута, під яким метеороїди (метеори в космосі) перетинають Землю. Метеороїди, що обертаються в протилежному напрямку до Землі та стикаються з атмосферою, рухаються набагато швидше, ніж ті, що обертаються в тому ж напрямку, що й Земля. Ця швидкість вимірюється в кілометрах на секунду.
r: Індекс популяції, оцінка співвідношення кількості метеорів у наступних класах величини. Простіше кажучи: чим менше значення «r», тим загальна середня величина кожного зливу буде яскравішою. «r» зазвичай коливається від 2,0 (яскраве) до 3,5 (слабке).
ZHR: Зенітне годинне число, середня максимальна кількість метеорів, видимих за годину, якщо радіант розташований точно над головою, а гранична величина дорівнює +6,5 (дуже темне небо). Фактичні підрахунки рідко досягають цієї цифри, оскільки зенітний кут радіанта зазвичай менший, а гранична зоряна величина зазвичай нижче +6,5. ZHR є корисним інструментом для порівняння фактичних показників спостережень між окремими спостерігачами, оскільки він встановлює умови спостереження для всіх за однаковими стандартами.
Батьківське тіло: як правило, це комети (за винятком астероїда Фаетона), які під час наближення до Сонця щоразу втрачають частину своєї маси. Речовина буквально вивітрюється сонцем. Зрештою, комети руйнуються, породжуючи рій метеорних тіл – пилових і крижаних частинок, що обертаються схожою орбітою.

Систематизування метеорів за класами
Метеорні потоки зараз прийнято групувати на 4 класи.
Клас метеорів- це шкала, розроблена Робертом Лунсфордом для групування метеорних потоків за їх інтенсивністю:
Клас I: найсильніші річні потоки з ZHR зазвичай десять або більше.
Клас II: надійні незначні потоки з ZHR зазвичай від двох до десяти.
Клас III: потоки , що не забезпечують річної активності. Ці потоки рідко бувають активними, але іноді можуть спричиняти серйозні прояви.
Клас IV: слабкі незначні потоки з ZHR що рідко перевищує два. Вивчення цих злив найкраще доручити досвідченим спостерігачам, які використовують графіки та оцінки кутової швидкості для визначення асоціації злив. Спостерігачам з меншим досвідом настійно рекомендується обмежити свої асоціації потоків з рейтингом від I до III. Ці потоки також є гарними об’єктами для відео- та фотозйомки.

Оцінка активності
У багатьох публікаціях, у яких вказується кількість метеорів за годину, часто наводиться скориговане значення, зване зенітним годинним показником (ZHR), яке стандартизує активність потоку для оптимальних умов спостереження. Наведена активність потоку зазвичай коригується повністю темного неба, а точка радіанта метеора штучно розташована в зеніті, прямо над головою. Однак реальна частота метеорів, що спостерігаються більшістю спостерігачів, буде нижчою від цього скоригованого значення. Нижче наведена таблиця, що показує фактичні очікувані значення для основних метеорних потоків разом із скоригованим ZHR. Інші публікації можуть показувати дещо інші показники. Наведені значення «згладжені» і не становлять тих рідкісних моментів, коли відбуваються аномально високі або низькі показники. Для кожного потоку дано чотири різні оцінки числа метеорів за таких умов:
🌃 міське небо або сільське небо при повному Місяці 🌕 ,
💫 небо передмістя або сільське небо з першою або останньою чвертю місяця 🌓, 🌌 сільське небо та безмісячна ніч,
ZHR розрахункова погодинна оцінка .